fbpx

Зняти арешт з майна? Можливо!

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зняття з майна арешту, накладеного в порядку КПК України 1960 року, за правилами цивільного судочинства.

До АО «Жованник і партнери» звернувся клієнт. Нещодавно їй стало відомо, що квартира, яка належить їй на праві власності, обтяжена арештом. Його було накладено ще в 2009 році в межах кримінальної справи, порушеної відносно клієнта.

У березні 2009 року постановою Суворовського районного суду м. Херсона скасовано постанову про порушення кримінальної справи відносно клієнта. При цьому, судом не було вирішено питання про скасування арешту майна.

З метою зняття арешту з належного клієнту майна ми звернулися до слідчого судді Херсонського міського суду із відповідною заявою.

Ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив із того, що відповідно до п. 9 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України, запобіжні заходи – арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки арешт на вищезазначену квартиру було накладено до набрання чинності КПК України 2012 року, відповідно до п. 9 Розділу ХІ Перехідних положень чинного КПК України питання про його скасування повинно вирішуватись в порядку КПК України 1960 року.

Частиною 4 ст. 126 КПК України 1960 року передбачено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області у відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області відмовлено на тій підставі, що вказана ухвала не входить у визначений ч. 1 ст. 309 КПК України перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

12 грудня 2017 року ми звернулися до суду із цивільним позовом про звільнення майна з-під арешту. В якості правової підстави для задоволення позовних вимог зазначали ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки арешт на квартиру клієнта накладено органом досудового розслідування в порядку реалізації процесуальних повноважень, встановлених кримінально-процесуальним законом.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 січня 2019 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ми звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу задоволено, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Разом із тим, скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, яку припинено, не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

За таких обставин вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження. Відтак немає підстав для висновку про те, що суд цивільної юрисдикції у вказаній справі не є судом, установленим законом.

Ознайомитися із повним текстом Постанови можна за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82637238

 

2020-07-21T13:51:36+03:00
Call Now Button