fbpx

Як неуважність (халатність?) слідчого призводить до недопустимості доказів в суді

Поговоримо про допустимість доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у тяжких та особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не можна використовувати під час прийняття процесуальних рішень, суд не може посилатися на нього при ухваленні судового рішення.
Адвокат Тетяна Капур
Ч. 1 ст. 87 КПК України встановлено, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких, надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Так, всі адвокати, без виключення, здійснюючи захист особи в судовому процесі, під час дослідження письмових доказів, неодноразово стикалися із протоколами затримання в порядку ст.208 КПК України.

В ході проведення вказаної слідчої дії та під час складання протоколу, уповноваженими службовими особами, слідчим, прокурором проводиться особистий обшук затриманої особи.

Вказана дія не регламентована окремою нормою, в якій було б її детальне та системне визначення. Право правоохоронних органів на проведення особистого обшуку та загальний порядок визначений у ст.208 та ст.236 КПК.

Затримання особи зазвичай проводиться слідчим, за участі оперативних співробітників, які приймають безпосередню участь у проведенні слідчої дії (не виключено, що проводять особистий обшук) та двох понятих, які мають бути тієї ж статі, що й особа, яку затримано.

Всі дії, здебільшого, здійснюються із застосуванням технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Однак, під час ознайомлення із протоколом, ми не рідко помічаємо, що слідчий вказує лише себе, як особу, яка склала протокол та провела особистий обшук особи та  осіб, яких було залучено в якості понятих, незважаючи на те, що  під час проведенні обшуку брали участь кілька оперативних працівників.

Що з цього приводу каже чинний КПК України? 

Згідно з ч. 3 ст. 104 КПК України, вступна частина протоколу має містити відомості, зокрема, про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), описова частина протоколу мати  відомості про послідовність дій.

Частина 5 ст. 105 КПК України передбачає, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані для  надійного збереження, а також посвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Отже, не зазначаючи у протоколі відомостей про всіх учасників слідчої дії, слідчим заздалегідь створюються умови, для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у справі № 591/4742/16-к, де визнав протокол обшуку недопустимим доказом, оскільки в ньому не були зазначені оперативні працівники, що брали участь у проведенні обшуку.

2021-06-25T09:06:12+03:00
Call Now Button