fbpx

Типові помилки під час оскарження постанов за перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортних засобів

Адвокат Полина ГонтарЗ 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю».

Вказаним Законом встановлено адміністративну відповідальність за перевищення габаритних та вагових норм, закріплених в п.22.5 Правил дорожнього руху. При цьому, адміністративна відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП наступає в разі перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів більше ніж 5%. Так,

  • перевищення габаритно-вагових норм на 5-10% тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн.);
  • перевищення габаритно-вагових норм на 10-20% – штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000,00 грн.);
  • перевищення габаритно-вагових норм на 20-30% – штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000,00 грн.);
  • перевищення габаритно-вагових норм понад 30% – штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000,00 грн.).

Перевищення нормативно-вагових параметрів фіксуються майданчиками для зважування у русі WIM. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інспектор перевіряє їх, формує постанову та накладає електронний підпис. Після цього постанова друкується та надсилається порушникові.

Адміністративну відповідальність за перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. В разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу.

Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» набув чинності лише 01.10.2021, а тому судова практика з приводу оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів не є сформованою.

Маючи неодиничний досвід представництва інтересів в справах стосовно оскарження даних постанов, нижче наводжу ряд типових помилок, що зустрічаються не лише в позовних заявах, але і в судових рішеннях, ухвалених за результатами розгляду таких позовів.

  1. Порушення правил підсудності.

З аналізу ст.288 КУпАП та ст.20 КАС випливає, що спори з приводу оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів підсудні судам загальної юрисдикції.

В той самий час непоодинокими є випадки, коли з позовами у даній категорії справ особи звертаються саме до окружних адміністративних судів.

Більш того, непоодинокими є випадки, коли і окружні адміністративні суди приймають до своїх проваджень справи у даній категорії та їх розглядають.

Так, Харківський окружний адміністративний суд, за результатами розгляду справи №520/23319/21 з порушенням правил предметної підсудності, визнав протиправною та скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

А, наприклад, Сквирський районний суд Київської області взагалі помилково направив спір у даній категорії до Київського окружного адміністративного суду, в той час як він підсудний саме суду загальної юрисдикції (справа №376/2384/21, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101737358).

  1. Наступною типовою помилкою є звернення з позовом не до Державної служби України з безпеки на транспорті, а до посадової особи, що виносила оскаржувану постанову.

Вважаю, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.2 ст.132-1 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб’єкт владних повноважень, а від імені органу – в даному випадку Державної служби України з безпеки на транспорті.

Таким чином, належним відповідачем в даній категорії спорів є саме Державна служба України з безпеки на транспорті.

Вказане кореспондується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №724/716/16 та від 17.06.2020 у справі №127/6881/17.

Натомість, звертаючись до суду з позовами про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, позивачі нерідко в якості відповідача зазначають інспектора.

Так, Кобеляцький  районний суд Полтавської області вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, пред’явлений до посадової особи, не з’ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті. Як наслідок, скасував постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в справі за позовом, пред’явленим до посадової особи – інспектора (справа №532/2320/21, посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/102523358).

  1. Непоодинокими є також випадки звернення із заявами про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні з виконання постанов у справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.

Так, статтею 300-2 КУпАП встановлено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, відповідно до якого у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Отже, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зупиняє перебіг строків для її виконання визначених законодавством.

Таким чином, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні в даному випадку, на мою думку, відсутні.

В той самий час суди наполегливо вживають заходів забезпечення позову, інколи не лише шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні, але і шляхом зняття арешту з коштів, накладеного державним виконавцем, керуючись лише ст.ст.150,151 КАС України (посилання на справи:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101580919https://reyestr.court.gov.ua/Review/102721674, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102627536, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102675171).

  1. Наступною типовою помилкою є посилання на те, що адміністративну відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП повинен нести користувач транспортного засобу за відсутності відомостей про користувача в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. А в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу.

З метою уникнення адміністративної відповідальності позивачі нерідко звертаються до суду з позовами з приводу оскарження постанов, надаючи в якості доказів наявності належного користувача транспортного засобу лише договори оренди. При цьому, докази на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів такими позивачами не надаються у зв’язку з їх відсутністю.

В той самий час, коли до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не внесено відомостей про належного користувача вказаного транспортного засобу, адміністративну відповідальність повинна нести особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Суди не завжди звертають увагу на законодавчо встановлену вимогу про те, що відомості про належного користувача повинні бути внесені до Реєстру та нерідко ухвалюють рішення про скасування постанов на підставі одних лише копій «фіктивних» договорів оренди (для прикладу залишаю посилання на рішення Полтавського районного суду Полтавської області у справі  https://reyestr.court.gov.ua/Review/102596677 ).

  1. І, нарешті, п’ятою типовою помилкою є посилання на відсутність методики визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу з рідким або сипучим вантажем та посилання на порушення Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879.

Так, згідно із пунктом 1 Порядку №879 його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Крім того, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п.19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. №1174 (далі – Порядок №1174).

В Порядку №1174 відсутні посилання на методику визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Крім того, відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі – Правила №363), для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З аналізу п.22.5 ПДР України, а також п.12.5 Правил №363 випливає, що перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

При цьому, жодним правовим актом не передбачено можливості звільнення від відповідальності за порушення нормативних параметрів транспортних засобів, що визначені в п.22.5 ПДР України, під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу.

Вказане і скаржники, і суди нерідко залишають поза увагою, посилаючись в поданих до суду позовах як на порушення Порядку №879, так і те, що перевозився сипучий вантаж.

Разом з тим, наявні і в ЄДРСР зразкові рішення судів, ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, та повним з’ясуванням фактичних обставин. Серед них можна виділити рішення Херсонського міського суду Херсонської області, Хорольського районного суду Полтавської області, Ленінського районного суду м.Кіровограда, Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області (посилання на справи: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101319573, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102436109, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101899371, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102587923).

 

 

 

 

2022-02-04T14:29:52+03:00
Call Now Button