fbpx

Постанова про карантин: правомірності запроваджених обмежень

Адвокат Лариса ЖованникЧи відповідає зміст Постанови від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Постанова № 1236) нормам Конституції:

Стаття 24 Конституції України (далі – КУ) проголошує рівні конституційні права та свободи для всіх громадян та забороняє привілеї чи обмеження за будь-якими ознаками.

В той же час, Постанова №1236 допускає обмеження для певної групи людей в наступних правах:

  • ст.32 КУ Не допускається поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (пред’явлення негативного результату тестування або одужання особи);
  • ст. 33 КУ Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (обмеження щодо міжобласних перевезень, обов’язкова обсервація);
  • ст. 35 КУ Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає в собі, зокрема, безперешкодно відправляти колективно релігійні культи (обмеження щодо проведення масових заходів, в тому числі релігійних);
  • ст. 39 КУ Громадяни мають право збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (теж саме обмеження щодо проведення масових заходів);
  • ст. 49 КУ Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування ( на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки не здійснюється проведення державними та комунальними закладами охорони здоров’я планових заходів з госпіталізації за певними виключеннями);
  • ст. 53 КУ Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (таким чином навчальні заходи повинні гарантувати доступність навчання на дистанційній формі);

Усі вищезазначені права можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених Конституцією України. Так, право на колективне відправлення релігійних культів або право збиратися мирно можуть обмежуватись законом в інтересах охорони здоров’я населення. Однак такі обмеження не передбачені щодо позитивного обов’язку держави гарантувати медичну допомогу та доступність освіти в державних і комунальних закладах.

Ще один виняток – умови воєнного чи надзвичайного стану.

Встановлення надзвичайного стану відповідно до ст. 4 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану» вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Надзвичайний стан може бути введений в разі:

  1. виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;

Також вищезазначеним ЗУ у ст. 5 встановлений порядок введення надзвичайного стану – Указ Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.Однак наразі такого Указу не було оприлюднено.

Таким чином, в Україні не діє режим надзвичайного стану, який прямо передбачає введення карантину та інших протиепідемічних заходів. Взамін надзвичайного стану в Україні встановлено режим надзвичайної ситуації, яка, однак, не є прямою підставою для встановлення обмежень передбачених Конституцією України.
Чи завбачено законодавство про НС встановленням карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів?

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р режим надзвичайної ситуації встановлений до 31 грудня 2021 року.

Координацію заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації покладено на Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Режим надзвичайної ситуації передбачений Кодексом цивільного захисту України. У ст. 79 цього Кодексу зазначено, що до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час також входять такі заходи як запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину.

Тобто таким способом, незважаючи на те, що Конституція не передбачає такий термін «надзвичайна ситуація» (є лише «надзвичайна екологічна ситуація») – немає потреби встановлення режиму надзвичайного стану для встановлення карантину.

В такому випадку виходить наступна ситуація: з однієї сторони, згідно Конституції України, немає такої підстави для обмеження прав як надзвичайна ситуація; з іншої – Кодекс цивільного захисту передбачає запровадження обмежувальних заходів (а, отже, і обмеження прав).

Чи відповідає положення Постанови № 1236 законодавству про охорону здоров’я?

П. 3-5 Постанови № 1236 забороняє проведення на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, державними та комунальними закладами охорони здоров’я планових заходів з госпіталізації за певними виключеннями.

В той же час ст. 8 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачає наступні гарантії для усіх громадян:

«Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах та в порядку, встановлених законодавством.

У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров’я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.»

Щодо вищезазначеної ситуації надавав наступні роз’яснення колишній голова МОЗ Максим Степанов (https://www.kmu.gov.ua/news/maksim-stepanov-gospitalizaciya-ta-operaciya-ne-mozhut-buti-pereneseni-yakshcho-ce-zagrozhuye-zhittyu-ta-zdorovyu-paciyenta) :

«Певні планові госпіталізації і операції дійсно призупинені. Проте будь-яка операція, госпіталізація, відтермінування якої може нести загрозу здоров’ю або життю, не можуть бути перенесені.»

Однак відповідно до Конституції України та ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» право на отримання медичної допомоги гарантується незалежно від того, можливо чи неможливо відтермінувати надання такої допомоги.

Чи відповідають вимоги щодо пред’явлення особою сертифіката про негативний результат тестування або одужання особи?

Відповідно до ЗУ «Про інформацію»:

Стаття 11. Інформація про фізичну особу

  1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
  2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.

В той же час Постанова № 1236 передбачає заборону проведення масових заходів на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки обмеження для осіб, які не зможуть підтвердити, зокрема, негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від COVID-19.

КУпАП передбачає у статті 44-3, що

порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, –
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином організатори будь-якого заходу (будучи навіть не посадовими особами!) для дотримання вищезазначених норм повинні вимагати від фізичних осіб надання їхньої конфіденційної інформації.

Однак є одне але. Таким чином законодавець «обійшов» вимогу ЗУ «Про Інформацію», адже якщо особа надає згоду на збирання такої інформації – то її зберігання або використання дозволяється (незважаючи на те, що знову-таки особа обмежується у правах у випадку ненадання такої згоди).

Чи відповідає Положення про відсторонення від посади вимогам Кодексу про охорону праці?

04.10.2021 Наказом Міністерства охорони здоров’я № 2153 було затверджений перелік Професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням.

Наказ МОЗ від 04.10.2021 №2153 відсилає, зокрема, до вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»

«Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»

Цей наказ набуває чинності 04.11.2021 року. Як підтвердив в ефірі телеканалу «Еспресо» міністр МОЗ Віктор Ляшко, це надасть підставу для відсторонення від посади працівників відповідних професій (зі збереженням робочого місця, але без виплати заробітної плати) у випадку не проведення обов’язкового профілактичного щеплення на весь період карантину.

КЗпП дійсно передбачає у ст.46 передбачає відсторонення від роботи з підстав, які зазначені у невичерпному переліку (з інших підстав, передбачених законодавством). Таким чином, такі заходи відповідають вимогам вищезазначеного закону. Чи корелюється це з вимогою ст. 43 Конституції України про право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, – залишається відкритим.

Окремо необхідно додати, що ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» також у ст. 12 передбачає обов’язкові профілактичні щеплення:

  • У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Відповідно до ст. 1 цього ж Закону надається визначення небезпечної та особливо небезпечної хвороби, однак чи підпадає певна хвороба під такий критерій знову ж таки вирішує МОЗ (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0133282-95). Таким чином законодавчо не виключається подальша можливість введення обов’язкових профілактичних щеплень у зв’язку з внесенням МОЗ хвороби Covid-19 до списку особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Рішення ЄСПЛ про обов’язкову вакцинацію

Під час засідання Кабінету міністрів міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявив, що Європейський суд з прав людини у квітні цього року підтвердив положення національного законодавства, що обов’язкова вакцинація є законною і може бути необхідною в демократичних суспільствах та не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Йдеться про справу “Вавржичка та інші проти Чеської Республіки” (заява Мо 47621/13 і 5 інших).

Однак у справі йшлося про вакцинацію дітей від 9 хвороб, включаючи дифтерію, коклюш, правець, поліомієліт, гепатит В, кір і краснуху. У справі зазначається, що батьки, які відмовилися від щеплення своїх дітей, зазнали певних втручань у права. Одного із батьків оштрафували на 3000 чеських крон за відмову привести на щеплення дітей. В іншому випадку дитину відрахували із дитячого садка, коли з’ясувалося, що в неї немає всіх необхідних щеплень. Зрештою батьки подали скарги до ЄСПЛ, вважаючи, що вимоги влади суперечать ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

2021-10-28T15:23:08+03:00
Call Now Button