fbpx

Кінематографічний твір як об’єкт авторського права

Сучасний кінематограф – не тільки один з найпопулярніших видів мистецтва, а й засіб діалогу на міжнародній арені, інструмент формування національної ідентичності та міжкультурних зв’язків. А підтримка вітчизняного сінематографу є пріоритетом культурної політики більшості європейських країн. До того ж, не секрет, що продукція країн з розвиненою індустрією становить значний сегмент економіки країни.

Стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» містить таке визначення: аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

У той же час, в Законі України «Про кінематографію» закріплюється термін «фільм». Так, відповідно до статті 3 зазначеного закону, фільм – аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

У ст. 3 Європейській конвенції про спільне кінематографічне виробництво,  що була ратифікована Україною 18.03.2009 року та набрала чинності 01.12.2009 року, вказано, що термін «кінематографічний твір» означає твір будь-якої тривалості чи на будь-якому носії, зокрема художні кінематографічні твори, мультиплікаційні та документальні фільми, який відповідає положенням, що регулюють кіновиробництво і є чинними на території кожної з відповідних Сторін, та призначений для демонстрування в кінотеатрах.

Термін «кінематографічний твір» також передбачений Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів, де у п.1 ст.2 вказано, що нею охороняються кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії.

В цілому, кінематографічний твір – різновид аудіовізуального твору, створений на сценарно-драматургічній основі за допомогою образотворчих засобів кінематографії та призначений переважно для показу в кінотеатрі чи іншому аналогічному місці, а також для поширення на носіях для домашнього перегляду.

Якщо порівняти національні та міжнародні нормативно-правові акти, а також доктринальні джерела, можна виявити юридично значимі ознаки, що виокремлюють кіно як об’єкт авторського права:

  1. Це синтетичний, об’єднуючий в собі різні форми мистецтва, творчий продукт.
  2. Творчість є обов’язковою ознакою;
  3. Твір існує в об’єктивній формі, яку можна відтворити і сприймати тільки за допомогою технічних засобів. При цьому вона може бути різною, залежно від способу впливу на органи чуття: слух, зір, дотик.
  4. Характерною ознакою кінематографічного твору є візуальний ефект безперервного руху, створений впорядкованою серією пов’язаних між собою зображень. Вониповинні мати загальну спрямованість, єдине ідейно-смислове навантаження.
  5. Наявність мети – зорове і слухове сприйняття для донесення автором свого задуму.  Саме слово «аудіовізуальний» складається з двох частин: аудіо – «audio», означає в перекладі з латинської «слухаю», та візуальне – «video» – «бачу».
  6. Є єдиним цілим, тобто, без будь-якої своєї складової він не буде існувати як кінематографічний твір.
  7. Твори, що входять до його складу, можуть використовуватися окремо, за умови, що вони є окремими об’єктами авторського права.
  8. Усі  частини твору, з точки зору правового захисту, знаходяться в рівному становищі один до одного.

Також можна виділити таку ознаку кінематографічного твору, як наявність особи, що організувала його створення. У цій ролі може виступати як фізична, так і юридична особа, а також група осіб, які здійснюють зазначену організаційну діяльність спільно (творчий колектив, спільне продюсування тощо).

Як я зазначив вище, кінематографічний твір є продуктом синтетичного мистецтва, під яким розуміється поєднання у фільмі елементів літератури та багатьох інших мистецтв – театру, музики, живопису, архітектури, балету тощо. Однак, це  не просто збірка різноманітних результатів інтелектуальної діяльності, а їх гармонічне поєднання, яке робить кінотвір особливим об’єктом авторського права. Це виявляється в особливостях правового регулювання, його елементах та суб’єктному складі авторів.

У процесі історичного розвитку кінематографічного твору за допомогою його ознак вдалося сформували декілька видів кінофільму:

 

Звертаю увагу, що об’єктом авторського права є не тільки кінотвір в цілому, але і його частина, яка є результатом творчої діяльності і може бути використана самостійно.

На прикладі художнього фільму маємо такі складові:

  • режисерська постановка;
  • гра авторів;
  • кіносценарій;
  • персонажі;
  • операторська робота;
  • костюми;
  • постановка танців;
  • грим та зачіски;
  • візуальні ефекти;
  • монтаж;
  • монтаж звуку (sound editing);
  • зведення звуку (sound mixing);
  • закадровий текст персонажа, дикторський текст, внутрішній діалог;
  • саундтрек;
  • переклад, субтитри;
  • кінокадр.

Автор зберігає право на свій твір, який став складовою частиною кінематографічного твору, але існував раніше, або який був створений у процесі роботи над фільмом. Виняток становлять випадки, коли це виключне право було передано виробнику, іншим особам, чи перейшло до виробника або інших осіб з інших підстав.

У сучасному цивільному обороті кінематографічний твір є одним з найбільш складних та матеріально затратних об’єктів авторського права. Завдяки електронним ЗМІ він стає вкрай значущим як із соціальної, так і з економічної точки зору. Проте, наразі кіноіндустрія в Україні відстає від рівня розвинених країнах.

Тяжке становище українського кіно, помножене на взятий країною новий курс розвитку, призвело до необхідності реальної реалізації прав на кінематографічні твори. Для студій можливість вільної, комерційної реалізації прав є, по суті, економічною та фінансовою основою всієї діяльності, практично єдиним способом пошуку коштів для створення нових картин.

Українські кінематографісти намагаються підтримувати вітчизняний продукт. Так з 12 до 20 липня  2019 року відбудеться 10-й Одеський міжнародний кінофестиваль –  майданчик, де зустрічаються українські та зарубіжні кінодіячі. Захід проводиться з метою розвитку кіномистецтва та кіноіндустрії на території України, а також представлення глядачам українських, європейських та інших фільмів високої художньої якості з усього світу.

Саме вдосконалення законодавства у сфері правових відносин щодо створення, використання та захисту авторського права на кінематографічний твір повинні зіграти важливу роль у відродженні українського кіно.

2019-06-13T14:10:15+03:00
Call Now Button