fbpx

Державницька позиція проти Закону. Добігає кінця політично мотивована справа проти приватного нотаріуса.

Адвокат Євген ГілінПолітично мотивовані судові рішення ухвалюються судами в кожній країні. Як немає країн с нульовим рівнем корупції (навіть Данія та Фінляндія цим грішать), так і немає країн із нульовим політичним впливом на суди та ухвалювані ними рішення.

В Україні 43,4% громадян, опитаних на виході із українських судів Центром Разумкова, вважають, що всі судді залежні і виконують чиюсь волю (42,3% українців, до речі, дотримуються протилежної точки зору).

Та одна справа, коли держава програмує судові рішення проти сильних цього світу, здатних дати відсіч своїм політичним опонентам та керованим суддям, а інша справа, коли жертвами таких рішень стають прості громадяни, далекі від політики.

Одна з таких судових справ взяла свій початок у нашому Херсоні, який, якщо вірити соцопитуванню 2021 року СГ «Групи Рейтинг», займає останнє місце серед інших регіональних центрів країни по багатьом показникам: безпека, комфорт, задоволення життям. Здавалося б, де велика політика, а де найбідніше місто Херсон?

Але в Херсоні не все так сумно

У 2018 році до Херсонського міського суду звернулися Державна прикордонна служба, Офіс Президента, Служба Безпеки України із позовом проти Приватного нотаріуса міста Херсона Олени Маковецької (ОП та СБУ приймали участь як треті особи на стороні позивача). Третя особа – Міністерство юстиції України стало на сторону нотаріуса.

Прикордонна служба, Офіс Президента та СБУ просили суд визнати недійсним посвідчений нотаріусом О.Маковецькою акт про морський протест і визнати незаконними її дії щодо його нотаріального посвідчення.

Хоча, за законом, морський протест – це така форма фіксації обставин події зі слів екіпажу та суднових документів, що трапилась із судном під час його рейсу і є своєрідним протоколом допиту членів екіпажу.

В історії судової практики України – це перший випадок оспорювання морського протесту: в судовому реєстрі немає жодних подібних справ.

Так було до цього часу, але тепер така практика є, хоч і хибна від першої до останньої інстанції.

Перша інстанція – Херсонський міський суд, який своїм рішенням від 14.11.2019 задовольнив позов, визнав незаконними дії нотаріуса О.Маковецької та визнав недійсним акт про морський протест.

Здавалося б, як можна визнати недійсним акт про морський протест? Як взагалі до протесту можна застосовувати норми статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочинів? І з яких це підстав нотаріус повинна була відмовити у посвідчені акту  про морський протест, що ґарантовано міжнародним правом?

Зрештою, які права чи інтереси позивача можуть бути порушені актом про морський протест? Адже морський протест – це не правочин, він не змінює нічиїх прав чи обов’язків, він навіть не звільняє від доказування обставин, зазначених в ньому (такі обставини у будь-якому судовому процесі підлягають доказуванню на загальних підставах).

Відповідь позивача на усі ці питання була одна: «це державницька позиція»! Адже нотаріус посвідчила морський протест на підставі заяви громадян ворожої країни – Росії , а сам теплохід «Механік Погодін» було зафрахтовано ТОВ «ВФ «Танкер» під комерційний рейс за договором з його власником – АТ «ВЕБ Лізинг» (обидві компанії – резиденти РФ).

Я всім розумом і серцем вірив, що при повній відсутності правових підстав, на самій лише державницькій позиції, наші суди відмовлять у позові.

Але міський суд знайшов в собі «внутрішнє переконання» і задовольнив позов, а рішення обґрунтував тим, що нотаріус порушила Закон України “Про санкції”, оскільки АТ «ВЕБ Лізинг» перебувало під санкціями РНБО України про блокування активів.

Проте, до чого тут АТ «ВЕБ Лізинг», якщо заявниками були фізичні особи – капітан та інші члени екіпажу, а їх заява не суперечила санкційним обмеженням, встановленим РНБО, бо взагалі на стосувалась активів АТ «ВЕБ Лізинг»? Питання очевидно риторичне, бо саме в цьому місці і спрацювала «державницька позиція».

Колеги, якщо в нашій Україні XXI століття Закон ставиться на другий план після «державницької позиції», тоді навіщо нам ця армія суддів, адвокатів, прокурорів – гайда назад в диктатуру!

Сумно, але апеляційний суд 24 травня 2021 року залишив в силі рішення суду першої інстанції та додав кілька аргументів: «у заяві капітана про морський протест та опитаних членів судової команди при складанні акту про морський протест констатується як факт незаконність затримання судна та покладання відповідальності на сторону, яка затримала судно за збитки, пов`язані із його затриманням. …тому оскаржувана нотаріальна дія та нотаріальний акт впливають на права та інтереси позивача, що пов`язані із його діяльністю, тому допущені відповідачем порушення вимог законодавства потребують захисту у обраний ним спосіб».

Якщо прибрати зайві словосполучення, апеляційний суд сказав: права позивача порушені, бо заявники морського протесту не були згодні із затриманням судна.

– Чи це не диктатура?

Після ухвалення апеляційним судом рішення, Територіальний орган Міністерства юстиції України одразу зупинив нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Олени Маковецької та направив подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва нотаріуса про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

З 1 липня 2021 року і до цього часу нотаріус лишається позбавленою права на працю і отримання заробітку від своєї діяльності. Майже півроку людина не може отримувати доходи.

– Чи це не диктатура?

На щастя, 10 листопада Касаційний цивільний суд у складі Верховного повіністю задовольнив касаційну скаргу Олени Маковецької та вирішив скасувати обидва судові рішення попередніх інстанцій й відмовити у задоволенні позову Державної прикордонної служби.

Зі всієї гами доводів касаційної скарги, яка майоріла своїм різноманіттям, Верховний Суд задовольнив касацію адвоката лише на підставі одного: нотаріус не може бути відповідачем за вимогами про недійсність посвідчених ним правочинів.

Таким чином, Верховний Суд, фактично, допустив, що акти про морські протести підлягають оспорюванню, але не за позовом до нотаріуса. І так ,мабуть, у цілому Світі з’явився перший прецедент щодо можливості судового провадження про недійсність морських протестів.

І хоча рішення апеляції вже давно скасовано, Міністерство юстиції України не квапиться поновлювати нотаріальну діяльність нотаріуса. Тобто, порушення найвищими органами державної влади права на працю, що гарантоване Конституцією України, має місце навіть після скасування судового рішення.

– А це не диктатура?

В справі приватного нотаріуса  О.Маковецької проявились не тільки сталі проблеми української влади, а й закостеніле українське законодавство.

Закон про нотаріат містить норму про зупинення нотаріальної діяльності на строк до розгляду подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Яка практична цінність цієї норми – не зрозуміло! Це так само, що зупиняти адвокатську чи лікарську діяльність на час розгляду скарг проти них. А для направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю  достатньо, як судового рішення про незаконність дій нотаріуса із встановленою шкодою від таких дій (пп. «е», п.2 ч.1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат»), так і судового рішення тільки без шкоди (пп. «з» тієї ж норми) – в чому тоді різниця?

Я якадвокат-представник нотаріуса розраховував на більш активну підтримку своєї членкині з боку Нотаріальної палати України. Маю відзначити, що Національна Асоціація Адвокатів України не дивиться на те, хто чинить утиск прав адвокатів, і реально захищає права своїх членів.

Більше трьох років судових процедур, півроку обмеження в праві на працю, більше 140 годин роботи адвокатів на захист інтересів нотаріуса та купа страждань і сліз – така от ціна «державницької позиції» для простого громадянина України.

Чи потрібні українцям суди, які не можуть захистити громадянина своєї країни від державницької машини? А чи потрібні державі закони, якщо у кожної нової влади завжди є своя «державницька позиція»? А чи обійдеться країна без закону з однією лише «державницькою позицією»? Кожен думаючий українець скаже: Україні потрібні незалежні суди, закон та порядок.

Тоді що ж нам робити з тим, що ми маємо?

Приклад дивись у справі приватного нотаріуса Олени Маковецької – йти до самого кінця і ніколи не здаватись у боротьбі за свої права.

Адвокат-медіатор, к.ю.н.

старший партнер АО «Жованник і партнери»

Євген Гілін

2021-12-13T20:58:02+03:00
Call Now Button